Право на захист працівників ЕМД в Україні

Виступ Сергія Баранніка у комітеті Охорони здороров'я ВР України

24.01.2018 р.

Медичні працівники мають надавати допомогу іншим, та зазвичай в цей час вони знаходяться в найбільш уразливому положенні. Дуже часто дії третіх осіб, які в цей час перебувають у стресовому стані, можуть спричинити як психічну так і фізичну травму медичному працівникові. Особливою категорією є працівники екстреної медичної допомоги які змушені виїжджати на виклики які потенційно можуть бути небезпечними.

Ця категорія викликів - це виклики які вже на етапі їх прийняття можна розцінити як потенційно небезпечні, а тому на них разом з бригадою ЕМД впродовж 10 хвилин мають приїжджати поліціянти, а в разі надзвичайних ситуацій - рятувальники ДСНС України. Це має забезпечити безпеку медичним працівникам та стати профілактикою насильства над останніми під час надання екстреної медичною допомоги хворим та постраждалим в небезпечних умовах.

Працівники ЕМД досить регулярно стикаються з насильством і агресією - від пацієнтів і їх рідних, друзів і навіть сторонніх осіб. Майже всі працівники ЕМД отримували будь які погрози у свою адресу при виконанні своїх службових обов'язків.

Агресивна поведінка людей по відношенню до оточуючих останнім часом зустрічається досить часто. Люди, які ведуть себе таким чином, - це не тільки ті, хто перебуває під впливом алкоголю або наркотиків, або тих, хто має психічні розлади. Зазвичай це звичайні люди, що опинилися у стресовій ситуації.

Незалежно від ситуації, агресія і насильство по відношенню до працівників ЕМД можуть виникнути у будь який час. Така надзвичайна ситуація може виникнути навіть при відносно спокійному оточенні. Тому вкрай потрібно об'єднати зусилля та працювати разом, щоб зупинити або принаймні суттєво зменшити цей ризик.

Що ж таке професійне насильство і агресія?

Неприйнятна поведінка пацієнта та оточуючих може негативно позначитися на фізичному і психічному благополуччі медичних працівників ЕМД.

Більшість з нас розуміють, що крайні акти насильства (фізичний контакт) неприйнятні. Але не всі розуміють, що крім побиття існує ще інший вид насильства і агресії. Ось деякі приклади агресії, які за своїм масштабом здатні викликати психологічну травму у медичного працівника:

- агресивні жести або такі вирази обличча, як хитання очей і образливі насмішки;
- словесні образи, такі як крики, лайка та ін.;
- страхітлива фізична поведінка, така як перебування в особистому просторі працівника охорони здоров'я або стояння за спиною медпрацівника;
- фізичний напад, такий як кусання, плювки, подряпини, штовхання, агресивне хватання за руку, обнімання і захоплення;
- екстремальні акти насильства і агресії, які не спричиняють тяжких тілесних ушкодженнь, такі як удар долонею по плечу чи у груди, особливо жінці, удушення, удари ногами, особисті погрози, загроза застосуванням зброї, сексуальне насильство.

Жоден з цих видів насильства не може не впливати на психічний і фізичний стан працівника ЕМД. А постійний вплив цих інцидентів може мати істотний сукупний тривалий ефект на здоров'я працівника.

Нажаль в Україні не проводиться жодних дій по збору інформації та системних заходів по профілактиці насильства над медичними працівниками під час виконання ними своїх обов'язків з надання екстреної допомоги хворим та постраждалим.

Міжнародні дослідження актів насильства над працівниками ЕМД

Міжнародні дослідження результатів опитування працівників ЕМД різних країн показали, що близько 60% парамедиків випробували фізичне насильство на робочому місці, а майже 78% відчували словесні образи. На сьогоднішній день немає жодної літератури, яка описує досвід протидії насильству на робочому місці.

Насильство на робочому місці поширене серед працівників ЕМД України мало чим відрізняється від того, що загрожує парамедикам у різних країнах світу. Тому вкрай важливо закцентувати увагу на необхідності профілактики насильства від третіх осіб та навчання в рамках підготовки ще на додипломному рівні як лікарів так і фельдшерів чи парамедиків.

Як повідомляється у Emergency Medcin Journal, насильницька і агресивна поведінка широко поширені в усіх сферах охорони здоров'я Австралії. В цих професіях воно настільки поширене, що його часто вважають «частиною роботи» і, отже, «прийнятним», а не шкідливим фактором впливу, що вимагає оцінки і управління в робочому середовищі.

Недавні дослідження в Австралії виявили те, що:
- вбивства становлять 2-3% всіх травматичних випадків смерті на робочому місці;
- 24% припадає на сектор громадських послуг, який включає медичні послуги.

За останні кілька років у світових ЗМІ повідомлялося про кілька випадків вбивства парамедиків під час надання ними допомоги. Та системно таку інформацію ніде не збирають.

Опитування, проведені в Австралії, Великобританії і США, показують, що фізичне насильство застосовують особи вже схильні до ризику та насильства, та зазвичай агресія ініційована самим пацієнтом.

Крім того жінки відчувають більш високі рівні словесної агресії і сексуального насильства, в той час як чоловіки відчувають більш явні загрози і фізичні напади. Жінки майже втричі частіше піддаються сексуальному насильству.

Опитування працівників служб екстреної допомоги в США встановило, що 61% зазнали нападів на місці виклику, а 25% травмованих медпрацівників отримали поранення в результаті насильства.

В Швеції дослідження встановили, що:
- 80,3% парамедиків піддавалися погрозам або насильству,
- 67% піддавалися фізичному насильству,
- а більше 30% піддавалися погрозам насильства кожні 3 місяці, зазвичай від пацієнтів, їх родичив чи друзів пацієнта.

Окремо слід зауважити, що кількість постраждалих від агресивної поведінки третіх осіб працівників ЕМД у світі, також залежить від досвіду самих медичних працівників та здатності уникати подібних ситуацій. Так з'ясувалося, що кількість постраждалих на виробництві медичних працівників різко зменшується із набуттям досвіду та стажу роботи. Найвищій рівень травм отриманих від протиправних дій третіх осіб під час надання медичної допомоги мають менш досвідчені молоді фахівці.

Також встановлено, що 98,1% працівників швидкої допомоги вважають, що загроза насильства або насильства з боку пацієнта змінили ставлення до пацієнта. 80% вважають, що допомога, яка надається пацієнтам була змінена в результаті погроз або насильства від родичів чи оточуючих.

Отже безпека працівників екстреної медичної допомоги напряму впливає на якість надання допомоги самими працівниками ЕМД як на догоспітальному етапі так і у лікарнях.

В зв'зку з цим має бути розроблені комплексні заходи по протидії насильству над працівниками ЕМД та посилена відповідальність за погрози та безпосереднє нанесення травми працівнику ЕМД під час виконання ним службових обов'язків не менша ніж за такі самі дії стосовно поліцейського під час виконання своїх службових обов'язків.

Досвід використання так званої "тревожної кнопки"

За кілька років користування охранною сигналізацією яка має миттєво викликати на місце події службу охорони з'ясувалася її неспроможність захистити медичних працівників у разі нападу. Річ у тім, що сама система за різних причин має достатньо велику кількість хибних спрацюваннь. В результаті чого при активації цієї системи безпеки, диспетчер служби охорони телефонує диспетчеру 103, який у свою чергу телефонує керівнику бригади та питає про те що ж сталося і чи потрібна допомога. Це відбувається в самий розпал агресивної ситуації. Лише після підтвердження, що "Нас таки б'ють" виклик буде передано охоронцям які у свою чергу приїдуть лише через 5-10 хвилин. І це може не аби як посилити рівень агресії.

Звісно, що усвідомлювати, що приїдуть озброєні люди у бронежилетах це добре, та вони зазвичай приїжджають вже після отримання медичними працівниками травм. У такий спосіб можна не витрачати величезні кошти на утримання цієї неефективної системи безпеки, а перенаправити їх на виїзд поліції разом з бригадою на потенційно небезпечні виклики.

Краще уникнути розвиток критичної ситуації ніж стати її учасником

В программу підготовки фельдшерів-парамедиків та лікарів МНС потрібно ввести курс так званого "Ефективного спілкування у складній ситуації".

Отримані знання мають навчити студентів найкращим чином розпізнавати ситуації, які можуть становити загрозу, і спробувати їх уникнути.

Працівники ЕМД отримують травми на роботі, внаслідок того, що пацієнт страждає на психічні розлади, будь якої форми. Чи то через слабоумство, травму голови або низький рівень цукру в крові, та більш за все це може бути, тому, що вони є хворими на наркотичну або алкогольну залежність.

Іноді, помилково, працівників ЕМД сприймають як поліцейських або за когось із нещодавного конфлікту. Світовий досвід роботи парамедиків в небезпечних ситуаціях показує, що кращий спосіб впоратися з агресією - ефективно спілкуватися. Крім того з'ясувалося, що силове протистояння агресії приносить більше шкоди ніж користі.

Так наприклад наявність будь якої зброї у працівників швидкої збільшує кількість травм отриманих під час виконання своїх обов'язків. Тому вкрай важливо не впроваджувати в роботу бригад зброї чи електрошокерів типу "Тизер", а навчати працівників в галузі соціології та комунікації, щоб вони могли взаємодіяти зі своїми пацієнтами та їх оточенням у складних ситуаціях. Це питання заслуговує на власний розділ у підготовці фахівців ЕМД.

Крім того на виклику може бути людина, яка загрожує самогубством або нападом, тому працівники ЕМД мають спробувати вжити всіх заходів для де-ескалації ситуації.

Окремо слід зауважити, що засоби масової інформації мають висвітлювати всі ці інциденти, тому що в будь-який час, коли який-небудь член державної служби отримує поранення, будь то поліція, пожежні або швидка допомога, це неприйнятно, тому що вони виконують обов'язок допомагати громадянам.

Організація безпеки працівників ЕМД

Керівники Центрів ЕМД можуть мати потужний вплив на формування позитивної культури безпеки, де пріоритет віддається здоров'ю, безпеці та добробуту персоналу і пацієнтів.

Керівникам Центрів потрібно продемонструвати прихильність до заохочення культури, в якій насильство і агресія не приймаються як «частина роботи». Наприклад:

- встановлення цілей і відповідальності в галузі охорони здоров'я та безпеки,
- забезпечення ефективних систем охорони здоров'я та безпеки для виявлення і контролю ризику,
- підготовка персоналу в області деескалації та процеси раннього втручання та управління небезпечною ситуацією,
- виділення ресурсів для профілактики і психологічної підтримки працівників,
- розробка і просування політики безпеки в ЕМД,
- наявність чіткої політики і процедур звітності щодо випадків насильства,
- заохочення звітності та дії щодо цих звітів,
- розслідування інцидентів та перегляду заходів регулювання ризиків,
- консалтинг і підтримка керівників структурних підрозділів та співробітників ЕМД,
- моніторинг і звітність за результатами роботи,
- постійно піднімати у ЗМІ питання безпеки працівників ЕМД,
- постійно проводити розгляд питаннь про систему запобігання насильству та агресії на робочому місці.

Керівники структурних підрозділів ЕМД повинні:

- виявляти ризики насильства і агресії на викликах,
- впровадити засоби управління для усунення або зменшення цих ризиків,
- заохочувати звітність щодо фактів насильства і відповідно діяти по відношенню до цих звітів,
- своєчасно розслідувати інциденти і аналізувати існуючі заходи контролю,
- підтримувати розвиток персоналу в деескалації ситуації та процесах раннього втручання та управління ситуацією,
- консультування і підтримка співробітників,
- сприяти культурі, яка не допускає насильства і агресії.

Заохочення працівників ЕМД повідомляти про випадки насильства та агресії

Співробітники, які постраждали від насильницького або агресивного інциденту на робочому місці, можуть відчути, що це марна трата часу, повідомляючи про інциденти, тому що «нічого не буде зроблено».

Вкрай важливо залучати ваших співробітників, щоб вони знали:
- чому вони повинні повідомляти про інциденти,
- політику і процедуру звітності на робочому місці,
- вони будуть підтримані адміністрацією, коли вони повідомлять про те, що сталося,
- що їх звітність сприяла позитивним змінам для зниження майбутніх ризиків.

Рекомендації для працівників системи екстреної медичної допомоги

Як працівник ЕМД, ви повинні зосередитися на наданні допомоги нужденним.

Ви не повинні відчувати, що насильство і агресія є «частиною роботи», навіть коли воно спричиняється людьми, чий клінічний стан може вплинути на їх поведінку.

Існують профілактичні заходи, які можна вжити для зниження ризику насильства і агресії на вашому робочому місці. Переконайтеся, що ви знаєте, що робити, коли ви опинитесь у небезпечній ситуації.

Повідомляйте про всі випадки насильства і агресії, в тому числі і психологічної.

Випадки насильства і агресії в даний час хронічно недопредставлені. Незалежно від ситуації, важливо повідомляти про насильство і агресію, щоб ваш роботодавець знав про це і міг зробити кроки для кращого запобігання і управління цим в майбутньому. Ваш роботодавець може також надати вам і вашим колегам відповідну підтримку.

Якщо ви піддалися насильству й агресії на виробництві, вам слід звернутися за допомогою до свого керівника або в поліцію.

Рекомендації для органів управління охороною здоров'я

Профілактика насильства та агресії і боротьба з ним вимагають активної участі на усіх рівнях організації охорони здоров'я.

Насильство і агресія ніколи не повинні розглядатися як «частину роботи» для будь-якого медичного працівника, навіть якщо це відбувається людьми, чий клінічний стан може вплинути на їх поведінку. Ви можете вжити заходів для запобігання або зведення до мінімуму інциденту.

Керівники регіональних департаментів охорони здоров'я та керівники організацій можуть здійснювати потужний вплив на формування позитивної культури безпеки, де пріоритет віддається здоров'ю, безпеці та добробуту персоналу і пацієнтів.

Інформація для спільноти

Коли ми представляємо агресивні або насильницькі інциденти, що відбуваються з працівниками охорони здоров'я, ми можемо подумати: «Я ніколи цього не зроблю». Але коли ви або ваші близькі знаходяться в стресовій ситуації, ви можете діяти так, про що потім будете дуже сильно шкодувати.

Навіть дії, які ви можете вважати «маленькими», наприклад, образливою гримасою або усмішкою, розмовою або підвищенням голосу на працівників екстреної допомоги, можуть мати серйозний вплив на їх психічне здоров'я. Для вас це може бути одноразовий інцидент, але ви маєте знати, що працівники ЕМД зтикаються з такими випадками щодня.

Якщо ви опиняєтеся в перезбудженому стані, спробуйте вивести себе із ситуації що склалася, поки ви не будете взмозі адекватно оцінювати те що відбувається.

Якщо ви є свідком акту агресії або насильства, не втручайтеся і не намагайтеся нейтралізувати ситуацію, а негайно зателефонуйте в поліцію.

Висновки

1. На підставі вищенаведеного можна визначити, що заходи по забезпеченню безпеки як працівників екстреної медичної допомоги так і інших медичних працівників мають бути комплексними і дієвими та головне - попереджувати розвиток критичних ситуацій. Добре коли це буде відбуватися ще на етапі приймання виклику диспетчерами ЕМД. Також не менш ефективним є здатність передбачити та уникати агресії, розуміючи стан пацієнта та його оточення на місці події.

2. Потрібно посилити відповідальність (принаймні до рівня, що передбачений при перешкоджанні роботі поліцейського) за погрози або нанесення тілесних ушкодженнь та психічних травм по відношенню до медичних працівників, які відповідно до Закону України "Про екстрену медичну допомогу" мають надавати ту саму допомогу за своїми обов'язками. Допоки в Україні немає суттєвої відповідальності за даний вид правопорушеннь сподіватися на будь які зміни з цього приводу марно.

3. Забезпечити всі лікувальні заклади які працюють у системі надання екстреної медичної допомоги у режимі 24/7 цілодобовим постом охорони у відділеннях ЕМД які будуть створені незабаром.

4. Зобов'язати працівників поліції виїжджати на потенційно небезпечні виклики разом з бригадою ЕМД у час встановлений законодавством.

5. Розробити та ввести до програми навчання, фельдшерів, парамедиків та лікарів МНС курс із "Ефективного спілкування у складній ситуації" з метою уникнення та попередження складних ситуацій під час надання екстреної медичної допомоги.

6. Включити до статистичної форми 22 "Звіт станції швидкої медичної допомоги за рік___" розділ із даними щодо травмування та отримання ушкодженнь працівниками ЕМД в результаті агресивних дій третіх осіб.

7. Ввести у штат Центрів ЕМД підрозділ. який би займався питаннями профілактики та реабілітації працівників ЕМД постраждалих від фізичного чи психологічного насильства.

8. Ввести у штат Центрів ЕМД пресслужбу, яка буде щодня контактувати із ЗМІ та висвітлювати особливості роботи ЕМД та відповідальність за перешкоджання цій роботі.

9. На центральних телеканалах регулярно демонструвати соціальні відеоролики щодо важливості роботи ЕМД та по профілактиці насильства щодо працівників ЕМД під час виконання ними своїх обов'язків.

На перший погляд може здатися, що все вищенаведене - це утопія і нічого змінити не можна. Та завдяки комплексному підходу та вжиття відповідних заходів на підставі аналізу майбутніх дослідженнь статистичної інформації з цього питання дасть можливість принймні зменшити кількість травмованих медичних працівників в результаті агресивної поведінки третіх осіб.

Матеріали з доповіді на засіданні "круглого столу" Комітету Верховної Ради України з питаннь охорони здоров'я на тему "Право медичних працівників на захист від протиправних посяганнь на їх життя та здоров'я". 24.01.2018 року.

На все добре! Разом переможемо!

Бережіть себе!

© Сергій Бараннік,
лікар.

Сподобався матеріал - не забудьте поділитися з друзями та поставити "Лайк" -